ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ та ЕНЕРГОЕФЕКТИВНІСТЬ
Неділя, 24.09.2017, 13:33
Меню сайту
Категорії розділу
Тема №1 [13]
Енергія і енергоефективність у світі праці та професії
Тема №2 [10]
Енергоспоживання та екологічні проблеми
Тема №3 [5]
Потенціал енергоефективності у побуті
Тема №4 [2]
Потенціал енергоефективності в галузі
Джерельна база [7]
Рекомендовані інформаційні джерела
Контроль знань [5]
Позаурочна робота [8]
Конкурси, олімпіади, проекти
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » Файли » Тема №4

Формування тарифів на електроенергію
21.11.2014, 16:08

Виділимо окремі характерні особливості, які визначають принципи формування тарифів на електроенергію.

Надзвичайно важливе значення для економіки - практично жодна діяльність не може бути організована без електроенергії (джерело енергії безпосередньо для виробництва, для роботи іншого обладнання, освітлення, обігріву тощо).

Надзвичайно важливе значення для суспільних потреб та життя кожного окремого члена суспільства. Електрична енергія є високотехнологічним продуктом, який вимагає дуже складної організації процесу її генерації, передачі і розподілу та споживання.

Надзвичайно сильний технологічний фактор впливу процесу виробництва і передачі на оточуюче природне середовище у багатьох відношеннях (на землю та її надра, поверхневі території, через теплові, газові, пилові шкідливі викиди) і відповідна важливість енергозбереження в цій галузі.

Неможливість накопичення у великих об'ємах - генерація енергії і її використання має бути практично одночасним. У загальному випадку використання (крім особливих цілей чи в особливих умовах) необхідність розгалуженої об'єднаної системи електричних мереж передачі енергії від генеруючих потужностей до споживачів.

Надзвичайно сильний взаємовплив всіх суб'єктів ринку енергії і об'єднаної енергосистеми один на одного через необхідність постійного балансу попиту - пропозиції, а також і через якість енергії.

Перераховані тільки декілька особливостей енергії, як продукту, необхідного для життєдіяльності, не дозволяють застосовувати існуючі стандартні механізми ціноутворення, тому що практично в кожній країні необхідно брати до уваги дуже значущу системоутворюючу і соціальну функцію електроенергії. Наприклад, у бідних суспільствах електроенергія сприймається як природне благо, а не товар ( в значній мірі це відноситься і до України), але і у розвинених технологічних країнах ця проблема існує для певної найбіднішої частини населення. Тому досить важко сформувати тарифи (ціну) на електроенергію, базуючись на принципах ціноутворення взагалі та враховуючи вимоги раціонального використання енергії і принципи енергозбереження (включаючи і екологічні складові).

Огляд формування системи тарифів в різних країнах світуЗ початком виникнення і становлення електроенергетики, як галузі, в різних країнах в залежності від конкретних умов створювались певні системи формування цін на енергію і тарифи на послуги з енергопостачання.

СТОРІНКАМИ ІСТОРІЇ

Прослідкуємо становлення галузі тарифної системи на прикладі "піонерів" енергетики - Німеччини, США, Росії, Франції.

Спочатку у всіх країнах це були локальні енергетичні компанії (інтегровані - генерація, передача, постачання були в руках однієї компанії), які займали певну територію навкруги джерел генерації і поступово розширювали цю територію, збільшували потужності генерації, напругу і довжину мереж передачі та кількість і потужність споживачів.

За такою схемою розвивалась енергетика Німеччини, США, Росії та інших країн. Тарифи визначались за затратним методом (враховувались затрати на виробництво енергії та певний прибуток, який визначався балансом вигоди для енергетичної компанії та бажанням і можливістю споживача брати енергію за тою чи іншою ціною. Така схема розвитку електроенергетики продовжувалась практично у всіх технічно розвинутих країнах по суті до того моменту, коли енергозабезпечення ставало доступним практично на всій території країни.

Наступні етапи розвитку системи ціноутворення пішли різними шляхами для різних країн. В США, де енергосистеми були так само відокремлені одна від одної і мозаїчно покривали територію країни, як і в Німеччині, але вже в кінці 19 та на початку 20 століття виникли Регулюючі комісії, які до середини минулого століття вже мали визначальний вплив на природні монополії (разом з антимонопольними органами), діяльність енергетичних компаній і визначення цін і тарифів ( в першу чергу для природного монополіста - мереж) почали регулюватись. Основний принцип такого регулювання - дозвіл покривати в цінах і тарифах обгрунтовані затрати на виробництво енергії з певною величиною прибутку, який мав бути вищим середнього з певного переліку основних галузей промисловості (металургія, хімія, машинобудування, електротехніка, електроніка тощо) і який час від часу міг мінятись після ретельного публічного розгляду в Регулюючій комісії.

По суті, як в США, так і в Німеччині оформились компанії, які покривали територію одного чи декількох штатів (відповідно земель в Німеччині), тарифи і ціни відрізнялись від від одного штату до іншого в залежності від рівня розвитку енергетики, промисловості, доступу до дешевих природних ресурсів (вугілля, вода рік для гідроелектростанцій, газ тощо). І тільки на пізнішому етапі розвитку економіки і енергетики з'явились міжсистемні лінії передачі і перетоки енергії між різники територіями, як взаємна виручка компаній в скрутні моменти. Тоді ж зародилась в США система заохочення споживачів енергії до самообмеження в скрутні для генеруючих станцій енергосистеми періоди, яка пізніше сформувалась в систему DSM, яку можна спрощено викласти як "заохочення до економічного (раціонального) енергоспоживання за ініціативою споживачів". Суть цієї системи базувалась на тому, що компаніям було вигідніше заохотити споживачів певними пільгами в цінах на енергію і в тарифах на послуги мереж до самообмеження в пікові для енергосистеми періоди електроспоживання, а ніж витрачатись на будівництво нових блоків, які мають бути завантажені тільки в пікові години, тому що затрати на виробництво та собівартість енергії з таких електростанцій дуже велика.

Такий підхід до певної міри вирішував і проблему енергозбереження, а також робив менш гострими екологічні проблеми, тому що стимулював вирівнювання погодинного графіка навантаження енергосистеми і зменшував об'єми шкідливих викидів на одиницю виробленої електроенергії. Іншими шляхами пішов розвиток електроенергії у Франції і Росії (після революції - в СРСР). У цих країнах створились зовні дуже схожі системи - єдина енергосистема на всю країну. Така система має багато переваг, характерних для монополії (концентрація виробництва, концентрація капіталів, єдина науково-технічна політика та концентрація зусиль на ключових напрямках. єдина система підготовки спеціалістів для потреб галузі, перспективне планування тощо) та характерних тільки для енергетики - забезпечення єдиного диспетчерського центру керування енергосистемою, можливість "розмазування" вечірніх і ранкових піків навантаження на декілька часових поясів за рахунок організації "перетікання" енергії між різними регіонами по географічній довготі.

Франція зуміла в повній мірі скористуватись з переваг такої структури організації енергозабезпечення і на цей час державна компанія Eлектрисіте де Франс є однією з найбільш успішних у світі і тільки по суті вимога Європейського союзу примусила EdF проводити реструктуризацію компанії з метою відокремлення монопольних і конкурентних видів діяльності (генерація - передача - розподіл). Завдяки високорозвиненій атомній енергетиці (найбільш успішної в світі) і розвиненій системі тарифів і цін EdF продовжує своє проникнення не тільки на енергетичні ринки країн, що розвиваються, але поширює свій вплив на Німецькому, Угорському і навіть на по сучасному реформованому ринку Великої Британії.

Радянський Союз (і Україна) не в повній мірі скористалась перевагами централізованої енергосистеми з вертикально інтегрованими енергокомпаніями. В значній мірі це було обумовлено доступом до великих запасів дешевих енергоносіїв (газу, вугілля та відносно дешевої робочої сили на виробництві електроенергії), що в умовах неринкової економіки дозволяло занижувати вартість первинних енергоносіїв та вартість кінцевого продукту - електроенергії. Це в свою чергу стимулювало розвиток матеріало- і енергозатратної промисловості і руйнувало фундамент для розробки і вровадження енергозберігаючих заходів.

Розглянемо систему тарифів, які існували у 80-ті – 90-ті роки і діють у більшості країн і на цей час, за винятком тих, де запроваджена система оптового ринку електроенергії (пулу), подібного до ринку Великої Британії.

США. У країні існує базовий тариф, що оснований на граничних затратах компанії, на базі якого та за рахунок певних доповнень і деталізації дозволяє енергетичним компаніям забезпечити широкий спектр електроенергетичних потреб споживачів і стимулює раціональне використання енергії. Існують сезонні тарифи, тарифи, диференційовані за періодами часу, тарифи з перервами в постачанні. Враховуються об'єми споживання енергії, пікове споживання (потужність), абонентська плата. Тобто, по суті, діють трьохставочні тарифи - існує плата за приєднання, за енергію, за приєднану потужність.

Існує цілий спектр тарифів для побутових, промислових, комерційних підприємств. Причому, для побутових споживачів, які приєднані на низькій напрузі, коефіцієнт плати збільшується зі збільшенням споживання, а для великих споживачів відносна плата зменшується зі збільшенням споживаної енергії та потужності. Компанії та диспетчери несуть відповідальність за якість енергії та виконання договірних зобов'язань. Регулюючі комісії контролюють діяльність енергетиків і являються арбітрами у відносинах зі споживачами.

З переходом до ринку електричної енергії. який впроваджується (чи вже відбувся - в Пенсільванії (PJM), Каліфорнії) з різним темпом в різних штатах, система тарифів піддається трансформації, вводяться тарифи реального часу. Причому, якщо ринок PJM на протязі останніх 5 років є досить успішним, то ринок Каліфорнії, з якого Україна збиралась брати приклад, "обвалився" наприкінці 2000 року. Причому ситуація в значній мірі нагадує проблеми Українського оптового ринку, про що буде сказано далі.

НІМЕЧЧИНА. Система тарифів до переходу до відкритого ринку дещо нагадувала тарифи США.

Існує плата за підключення, характерною складовою якою є обслуговування лічильників і виписування рахунків.Тариф залежить також від замовленої потужності та обсягу використаної енергії. Розроблені окремі види тарифів для побутових, промислових, комерційних споживачів. У деяких компаній більше 20 різновидів тарифів для споживачів.

Особливістю є те, що існують спеціальні тарифи для потужних споживачів, причому для них пропонується велика плата за енергію і мала - за потужність, і навпаки, збільшена плата за потужність і зменшена - за споживання у пікові години навантаження. Існує закон, який надає перевагу у споживанні енергії від нетрадиційних джерел енергії (в першу чергу від вітроелектростанцій та сонячних батарей) та енергії ТЕЦ і когенераційних установок.

Існує також надбавка до тарифу на вирішення екологічних проблем на електростанціях Східної Німеччини (в першу чергу для забезпечення екологічних норм на буровугільних електростанціях).

ФРАНЦІЯ. Як уже відмічалось, у Франції вже давно досить багато уваги приділяли розробці різних варіантів тарифів. Існують декілька видів тарифів: "голубий", "жовтий", "зелений" - в залежності від потужності і напруги приєднання споживачів, і кожний із цих "кольорових" тарифів в середині своєї зони розбивається ще на декілька в залежності від умов споживання енергії, приєднаної потужності, графіка споживання енергії. Досить жорстко контролюється максимальне навантаження (аж до відключення, що нагадує нашу ситуацію), пропонуються різні "пільгові" тарифи для тих, хто погоджується на переривання навантаження чи зменшення потужності в пікові години.

Характерною особливістю для Франції є домінуюча роль атомних генеруючих станцій, які забезпечують низьку собівартість електроенергії, що дозволяє забезпечувати відносно низькі тарифи для споживачів власної країни, а також виробляти багато енергії на експорт до Великої Британії, Німеччини та інших країн Європейського ринку.

ІНШІ КРАЇНИ. В інших країнах, в залежності від кліматичних умов, рівня життя населення, розвитку ринку енергії, цілей використання електроенергії і систем обліку існують характерні особливості.

Наприклад, в північних країнах (чи вірніше, країнах чи регіонах холодних кліматичних зон) існують спеціальні тарифи на опалення і гаряче водопостачання і існує положення, яке забороняє відключати споживача за несплату в холодну пору року (США, Канада тощо).

В "теплих" країнах існує спеціальний тариф для роботи кондиціонерів в теплі місяці. Передбачається пільгове надання послуг малозабезпеченим (часто, за рахунок компанії).

Тарифи на електроенергію встановлює Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Тариф для населення є однаковим для всіх регіонів України.

За наявностi окремого облiку споживання електричної енергiї за перiод часу розрахунки з населенням та населеними пунктами проводяться:

Перiод часу

нiчний

денний

напiвпiковий

пiковий

Двозоннi тарифи, диференцiйованi за перiодами часу

Тарифнi коефiцiєнти

0,7

1

 

 

Межi тарифних зон,год.

23.00-7.00

7.00-23.00

 

 

Тризоннi тарифи, диференцiйованi за перiодами часу

Тарифнi коефiцiєнти

0,4

 

1

1,5

Межi тарифних зон,год.

23.00-7.00

 

7.00-8.00;11.00-20.00;22.00-23.00

8.00-11.00;20.00-22.00

Електрична енергiя, яка витрачається в багатоквартирних будинках та гуртожитках на технiчнi цiлi (роботу лiфтiв, насосiв та замково-переговорних пристроїв, що належать власникам квартир багатоквартирного будинку на правi спiльної власностi) та освiтлення дворiв, схiдцiв i номерних знакiв, вiдпускається за тарифом 30,4 коп. за 1 кВт/год (без ПДВ).

Електрична енергiя, яка витрачається в багатоквартирних будинках гуртожитках, розташованих у сiльськiй мiсцевостi, на технiчнi цiлi (роботу лiфтiв, насосiв та замково-переговорних пристроїв, що належать власникам квартир багатоквартирного будинку на правi спiльної власностi) та освiтлення дворiв, схiдцiв i номерних знакiв, вiдпускається за тарифом 28,1 коп. за 1 кВт/год (без ПДВ).

Електрична енергiя, яка витрачається в дачних та дачно-будiвельних кооперативах, садових товариствах, гаражно-будiвельних кооперативах на технiчнi цiлi (роботу насосiв) та освiтлення територiї, вiдпускається за тарифом 30,4 коп. за 1 кВт.год (без ПДВ).

Категорія: Тема №4 | Додав: haychina5230
Переглядів: 611 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Вхід на сайт
Кошик
Ваш кошик порожній
Пошук
Друзі сайту
  • uCoz Community
  • uCoz Manual
  • Video Tutorials
  • Official Template Store
  • Best uCoz Websites