ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ та ЕНЕРГОЕФЕКТИВНІСТЬ
Субота, 25.11.2017, 03:06
Меню сайту
Категорії розділу
Тема №1 [13]
Енергія і енергоефективність у світі праці та професії
Тема №2 [10]
Енергоспоживання та екологічні проблеми
Тема №3 [5]
Потенціал енергоефективності у побуті
Тема №4 [2]
Потенціал енергоефективності в галузі
Джерельна база [7]
Рекомендовані інформаційні джерела
Контроль знань [5]
Позаурочна робота [8]
Конкурси, олімпіади, проекти
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » Файли » Тема №2

Дніпровський каскад: коштовне намисто чи химери на воді?
09.10.2016, 17:16

1. БАГАТОЙМЕННИЙ ДНІПРО

НАЗВА І ЧАС. У першу чергу хотілося б дещо сказати про саму назву річки. Існує думка, що назва річка отримана від скіфо-сарматського «Дану апар», що означає задня річка. Хоча найбільш вірогідна версія російського мовознавця-іраніста, осетина за національністю, доктора філологічних наук, професора і почесного члена ряду іноземних академій і наукових товариств Абаєва В.І. Dan-Apr - буквально Dаn («Ріка») – Аpr («Глибока»). Існує ще одна з версій, що спочатку назва річки перекладалася як «Річка Дани», названої так на честь богині полювання Дано або Діани.

Наш Дніпро дуже древня річка. Перші згадки про річку зустрічаються у греків у V столітті до н.е., Геродот називав її Борисфеном (річкою з півночі); у римських істориків річка отримала ім'я Данапріс. Слов'янська назва в період Київської Русі - Славута.

Могутня рівнинна річка тисячі років текла собі вільно серед густих лісових масивів та розлогих степів. На її довгому шляху не було жодних перешкод, окрім ділянки гранітних порогів в її нижній течії.

ГЕОГРАФІЯ РОЗТАШУВАННЯ. Завдяки водосховищам на Дніпрі утворився глибоководний судноплавний шлях через всю Україну – від Чорного моря до Білорусі і далі. Судна через шлюзи, ніби по драбині, можуть вільно піднятись вглиб держави. Раніше судноплавство мало значні обмеження внаслідок недостатніх глибин. Остерігались нічних рейсів. Розвиток судноплавства істотно гальмував дніпровські пороги. У маловодні роки судна взагалі не проходили через них, а в багатоводні роки із навігації випадали літні місяці (липень-серпень). Ще в кінці IX-го тисячоліття Князю Володимиру довелося виїжджати на дніпровські пороги і зустрічати свою візантійську наречену Анну, щоб провести через пороги і заодно вберегти від печенігів, які знали про цю перепону, користались затримкою слов’янських човнів і нападали на них.

Історія Дніпра безпосередньо пов'язана з історією формування української держави. Хоча напевно правильніше буде сказати, що історія існування цієї великої ріки пов'язана з історією території, на якій зараз розташована Україна, точніше її центральна частина. Адже насправді Дніпро набагато старше від України, як сформованої незалежної держави, він існував ще за часів заселення території сучасної України та Росії слов'янами, а також варто доповнити, що про Дніпро згадується в різних пам'ятках історії та літописах (описується період існування Київської Русі і ті події, які відбувалися на території сучасної України в період її приєднання до Московського царства, поділу між сусідніми зміцнілими державами та ін.).

Дніпро був частиною важливого торговельного шляху, що з'єднував Прибалтику з Причорномор'ям. На нижньому Дніпрі існувала природна перепона у вигляді порогів, яка була подолана тільки в новітній історії з будівництвом дамби Дніпровської ГЕС. На землях навколо середньої течії Дніпра в IX столітті сформувалося ядро Давньоруської держави, тут розташовувалася перша столиця Русі (нині Україна) - м. Київ. У XVI столітті в закруті нижнього Дніпра сформувалася база українського козацтва - Запорізька Січ, що служила буфером між степовими кочівниками і землеробськими слов'янськими районами на північно-західнішій території. Саме звідси почали свій переможний похід на захід козацькі загони Богдана Хмельницького в 1648 р. Надалі Середнє Придніпров'я стало найбільшим промисловим регіоном півдня Російської імперії, а згодом - СРСР і України.

2. КОШТОВНЕ НАМИСТО НА ДНІПРІ

2.1. Дніпро як цілісна річкова система України

Дніпро - головна ріка України, оспівана у різноманітних художніх та документальних творах. Завдяки йому з’явилися такі назви як Лівобережна та Правобережна Україна.

Про географічне становище Дніпра можна сказати, що річка протікає по території Росії, Білорусії та України.

Протяжність Дніпра складає 2285 км, а площа його басейну – 504 тис. км². Бере свій початок на Валдайській вишині, протікає по території Росії – 485 км, Білорусі -595 км, кордоном по Білорусії та Україні - 115 км і Україною - 1090 км. Підвищений правий берег, круто зриваючись, йде до річки, являє собою живописні Дніпровські кручі.

До Дніпра впадає багато рік, які самі собою дуже важливі в історії людства: Десна, Сула, Рось, Псел, Ворскла, Самара, Інгулець та ін.

Русло річки досить звивисте, ділиться на величезну кількість рукавів. Про притоки Дніпра можна додати, що всього у Дніпра налічується понад 420 приток. Серед найбільш значних з них слід назвати такі як:

  • Друть, Березина, Прип'ять, Ірпінь, Базавлук, Інгулець, Тетерів;
  • Сож, Сула, Ворскла, Орель, Самара, Рось, Конка, Десна, Псел.

Дніпро важливий об’єкт для транспорту і економіки України: всі його водосховища обладнані великими шлюзами, що дозволяють рухатися судам розмірами до 270×18 м, це створює прекрасний транспортний коридор. Річка також використовується пасажирськими судами: круїзи по Дніпру приносять немалі доходи в останні десятиліття.

Головна ріка країни є рекордсменом по кількості розташованих на її берегах обласних центрів: Київ, Черкаси, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Херсон.

Тут зосереджені такі індустріальні центри, як Кременчук, Дніпродзержинськ (Кам'янське), Дніпро (Катеринослав), Запоріжжя (Олександрівськ), Нікополь.

2.2. Дніпро – важливий індустріальний об'єкт

Дніпро має велике господарське значення. Річка є основним джерелом водопостачання України. На ньому розташовані могутні гідроелектростанції України. Дніпровська вода постачається на 4 атомні електростанції: Запорізьку, Південноукраїнську, Рівненську, Хмельницьку, її безпосередньо використовують 4 теплові електростанції: Київська-5, Трипільська, Придніпровська, Запорізька.

Дніпро став надійним джерелом питної, технічної і поливної води для прилеглих до водосховищ територій та більш віддалених районів, зокрема, Криворіжжя, Криму, Донбасу і Харківщини.

Дніпровська вода за допомогою каналів і трубопроводів постачається до 2,2 тисяч сільських населених пунктів, 50 великих міст, 10 тисяч промислових підприємств, 1000 комунальних господарств, її п’ють 22 млн. жителів України.

До дніпровського джерела води підключено 1,8 млн. га зрошувальних систем (при необхідності цю площу можна подвоїти). Сумарний щорічний об’єм водокористування сягає 15-20 км3, тобто майже третину стоку річки, який складає близько 54 км3.

За рахунок дніпровських водних ресурсів вирішуються проблеми водопостачання і зрошення ряду регіонів півдня та сходу України:

  • Канал Дніпро – Донбас: штучний водотік, що сполучає найбільші річки України Дніпро і Сіверський Донець. Почав функціонувати у квітні 1982 року. Канал виходить із Дніпродзержинського водосховища, дюкером проходить під річкою Оріль, йде по Дніпропетровській області, потім входить в Харківську область, де з'єднується з Орільським і Краснопавлівським водосховищами, які були побудовані для забезпечення безперебійної роботи каналу в разі аварії. Загальна довжина цієї ділянки каналу 194 км.
  • Орільський канал: щоб уникнути затоплення гирла р. Оріль при утворенні Дніпродзержинського водосховища її русло було штучно продовжене на кілька десятків кілометрів нижче і гирло виявилося в районі м. Дніпра;
  • Канал Дніпро - Кривий Ріг: канал у Дніпропетровській області України, споруджений для водопостачання промислових районів Криворіжжя;
  • Каховський магістральний канал (південний схід Херсонської області): штучний 130-кілометровий канал, споруджений у 1979 році для зрошування сільськогосподарських угідь та водопостачання сільських населених пунктів Херсонської і Запорізької областей. Свій початок бере з Каховського водосховища.
  • Краснознам’янська зрошувальна система: розташована на півдні Херсонської області (Скадовський і Голопристанський райони) і умовно поділяється на дві частини: з самопливним зрошенням (побудованим в 1956-1966 рр.) та з механічним підйомом води (побудована в 1976 р.). Водозабір самопливної частини системи здійснюється з Північнокримського каналу на 61-му кілометрі. Північнокримський канал - дозволив в значній мірі вирішити водну проблему півострова (на той час).

З русла Дніпра, яке протікає територією України, в природному стані збереглося лише 100 км. Решта річки зарегульована каскадом дніпровських водосховищ загальною площа водного дзеркала 6979 км², повним об’ємом - 43,8 км³ води, що відповідно становить 94,7 і 90,8% до загальної кількості всіх великих водосховищ України.

Найвідоміша - ДніпроГЕС в Запоріжжі, була побудована в 1927-1932 роках і мала потужність в 558 МВт. У 1969-1975 роках була введена друга черга станції: ДніпроГЕС-2.

Каховська ГЕС була побудована другою в 1950-1956 роках, за нею Кременчуцька в 1954-1960 роках, Київська у 1960-1964 роках, Дніпродзержинська в 1956-1964 роках, і в 1963-1975 роках Канівська ГЕС завершила Дніпровський каскад гребель.

Нині на крупній рівнинній річці зведено шість високих і міцних гребель з гідроелектростанціями, шлюзами і водозливами. Майже піврічки по довжині перетворилось на безперервний шести ступеневий каскад на 100-250 км в довжину і до 20-25 км в ширину водних плес – водосховищ.

На думку експертів, енергетична система України не зможе повноцінно функціонувати без ГЕС, незважаючи на те, що виробіток ними електроенергії становить лише 5-7% від загального її виробітку, оскільки вони виконують роль аварійного резерву потужності енергосистеми країни, а також є основним регулятором частоти та потужності енергосистеми України, тобто знімають пікове навантаження на неї.

Якщо відмовитися від енергетичної послуги Дніпра доведеться двічі на добу (вранці та ввечері) вимикати з енергосистеми третину споживачів.

2.3. Гідропотенціал кременчуцького регіону

Кременчуцька ГЕС стала першою станцією у пострадянському просторі, в якій був відсутній машинний зал, управління і регулювання процесами були повністю автоматизовані.

Кременчуцька ГЕС входить до складу «Укргідроенерго», знаходиться у м. Світловодськ Кіровоградської області.

Кременчуцька ГЕС - третя ступінь Дніпровського каскаду, здана в експлуатацію у 1959 році і виконує особливу роль в енергетичному комплексі України, вона є швидкодіючим аварійним резервом потужності енергосистеми. Окрім цього, створення великого Кременчуцького водосховища відіграє значну роль у використанні зрошувальних систем півдня України. З утворенням Кременчуцького водосховища на Дніпрі почало інтенсивно розвиватися рибне господарство.

Кременчуцька ГЕС має найбільше на Дніпрі водосховище. Його довжина 172 км, ширина у окремих місцях досягає 40 км, а середня глибина - 6 м. У створі гідровузла ширина долини Дніпра сягає 12 км.

У середньому, щорічно станція виробляє 1506 млн. кВт/год. електроенергії.

Місцем спорудження Кременчуцької ГЕС ще з 30-х років ХХ ст. обрали дві на вибір вузькі ділянки Дніпра: одна поблизу с. Табурище Новогеоргіївського району, інша - біля м. Новогеоргіївськ (Кіровоградська обл.), зараз це Світловодськ.

Історична довідка

Зараз на карті Ви не знайдете Новогеоргіївського району. Він був створений у 1923 році на території теперішньої Світловодщини.

У 1925 році Новогеоргіївський район було приєднано до Кременчуцької округи. У 1928 році Новогеоргіївський район було укрупнено шляхом приєднання до нього частини ліквідованого тоді Крюківського району. Станом на 1928 рік Новогеоргіївський район включав 70 населених пунктів і складався з 20 сільрад.

У 1932 році Новогеоргіївський район увійшов до Харківської області.

З 1937 року Новогеоргіївський район включено до складу новоутвореної Полтавської області.

У 1939 році Новогеоргіївський район передано новоствореній Кіровоградській області.

З 1962 року по 1969 рік район існував під назвою Кремгесівський, а з 1969 року Кремгесівський район перейменовано на Світловодський.

Дослідження території для розташування майбутнього фундаменту бетонної греблі, приміщення ГЕС та дамби показало, що поблизу с. Табурище в основі ґрунту залягає потужний монолітний шар граніту до 16-18 метрів завтовшки, а біля м. Новогеоргіївська дамбу та греблю довелося б «ставити» на м’які лесові відкладення. Тож розвідана гранітна підошва для майбутньої ГЕС поблизу с. Табурище відіграла значну роль у виборі місця її розташування, але не головну. Бралися до уваги й інші розрахунки.

Будівництво ГЕС було розпочато в травні 1954 року. Протягом 1954-1957 рр. створено комплекс підсобних промислових підприємств – склади, гаражі, кар’єри, каменедробильне і бетонне господарство, під’їзні шляхи, ЛЕП та інше.

Кременчуцька ГЕС стала всесоюзною ударною будовою.

21 серпня 1957 року будову відвідав Перший секретар ЦК КПРС, Голова Ради Міністрів СРСР М.С. Хрущов.

На спорудженні зібралися люди різного віку і професій з усіх кінців країни. Багато з них не мали спеціальності. Але майже з самого початку будівництва був організований навчальний пункт, який займався навчанням спеціалістів, котрих бракувало на будівництві.

Будівельний майданчик Кременчукгесбуду був живою творчою лабораторією, де створювалось, а також застосовувалося в практику, все нове і прогресивне, що мала вітчизняна наука і техніка.

Колектив будівників створювався в дуже складних умовах. Не вистачало житла, їдалень, магазинів, шкіл. Людей розміщували в селах за 5–20 кілометрів від будівництва. На будові трудилося десятки багатонаціональних бригад. Вже на кінець 1959 року тут працювало понад 9 тисяч молодих робітників. У 1960 році на будівництві ГЕС нараховувалося 810 технічних працівників.

15 грудня 1959 року о 18 год. 6 хв. другий агрегат гідроелектростанції підімкнули до системи «Дніпроенерго», 25 грудня дав промисловий струм третій агрегат, а 29 грудня почав працювати четвертий.

31 березня 1960 року о 18 год. 12 хв. п’ятий агрегат Кременчуцької ГЕС дав країні промисловий струм, на черзі був шостий агрегат.

29 квітня 1960 року дав промисловий струм шостий агрегат. Кременчуцька ГЕС почала працювати на половину своєї проектної потужності.

До травня 1960 р. було повністю закінчено монтаж закладальних частин на всіх 12 агрегатах, зібрано робочі колеса 7, 8 і 9 турбін, а також встановлено статори на двох наступних агрегатах.

31 травня о 23 год. 30 хв. дав промисловий струм сьомий агрегат станції, а в серпні 1960 р. будівельники поставили під навантаження восьмий і дев’ятий агрегати Кременчуцької гідроелектростанції.

16 вересня о 22 год. 30 хв. почав працювати десятий агрегат гідровузла.

30 жовтня 1960 р. всі електромонтажні роботи по 11–му та 12–му агрегатах були повністю закінчені, а генератор підготовлений до ввімкнення в загальну мережу і 31 жовтня о 1год. 30 хв. ночі сприйняв промислове навантаження.

Кременчуцька ГЕС почала давати струм на повну потужність на два роки раніше встановленого строку.

Уряд країни високо оцінив трудовий героїзм будівників Кременчуцької ГЕС. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 5 листопада 1961 р. колектив Кременчукгесбуду було нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. 509 кращих робітників, інженерно-технічних працівників і службовців нагородили орденами і медалями Радянського Союзу.

29 липня 1962 року колектив гідробудівників урочисто відкрив Кременчуцьку ГЕС – найважливіший енергетичний вузол Дніпровського каскаду. Колектив будівельників гідроелектростанції разом з вченими і проектувальниками вніс значний вклад в освоєння і впровадження нової техніки та прогресивної технології, що дало змогу значно скоротити строки і знизити вартість будівництва при одночасному збільшенні її потужності з 450 до 625 тис. кВт.

2.4. Водяний гігант і мистецтво.

У 1956 році на будівництві Кременчуцької ГЕС побував видатний кінорежисер і письменник Олександр Довженко, а через два роки тут знімались окремі кадри «Поеми про море». Натхненну працю будівників гідроелектростанції оспівували у своїх творах письменники та поети. Перед зодчими ГЕС виступали: українські письменники Олесь Гончар, Олександр Корнійчук, Андрій Малишко, Ванда Василевська та інші.

Відомий український поет Павло Тичина, який гостював тут влітку 1957 року, в одному з своїх віршів писав:

«Чуєш, як в серце епоха торкає?

Думка одна тут – а тисячі рук.

Ось де ця думка оформлень чекає!

Ось де глибинне пізнання наук.

Хмарки нехай – бо летять куди вгодно,

Що в них цікавого? Ти їх облиш!

Ми ж тут будуєм усі всенародно

Чудо таке, що й не снилось раніш…»

3 ХИМЕРИ НА ВОДІ

3.1. Сьогодення найважливішого енергетичного вузла.

Кременчуцька ГЕС – найпотужніша складова у каскаді Дніпровських гідровузлів. Вона другий за величиною енергетичний гігант. ГЕС бере участь в покритті пікової частини графіку навантажень, є швидкодіючим аварійним резервом потужності енергосистеми; працюючи в режимі синхронного компенсатора, є досить великим джерелом реактивної потужності, підтримуючи відповідний рівень напруги на шинах своєї підстанції, де з’єднуються Північна, Дніпровська і Центральна енергосистеми. Їй належить особливе місце у комплексному використанні енергетичних ресурсів Дніпра.

На думку енергетиків, тільки завдяки використанню потужностей ГЕС у скрутний економічний період становлення та розвитку нашої держави вдалося запобігти розвалу енергосистеми України.

Сьогодні безперебійну роботу гідроелектростанції забезпечують майже 300 її працівників. Із початку введення в експлуатацію Кременчуцької ГЕС тут вироблено майже 70 млрд. кВт/год. електроенергії.

Щороку підприємство має відремонтувати 3 гідроагрегати. Якщо врахувати, що їх 12, то кожен агрегат ремонтується один раз на 4 роки. Час спливає, і не зважаючи на зусилля колективу та керівництва тримати все у відмінному стані, щороку агрегати та обладнання Кременчуцької ГЕС старіють та зношуються. Для ефективного функціонування найбільшого гідропотенціалу каскаду Дніпра необхідні значні інвестиції не лише на ремонт але й на модернізацію обладнання та технологій!

Електроенергія, вироблена на Кременчуцькій ГЕС (як і на будь-яких інших ГЕС України), надходить на підприємство з оптової торгівлі (Енергоринок). Тарифи ж встановлюються державою – НКРЕ (національною комісією з регулювання електроенергії). Зароблені гроші витрачаються на чисельні ремонти та реконструкції, заміну окремих деталей та інші роботи, без яких безперебійна та надійна робота гідроелектростанції неможлива.

Але, ГЕС потребує значних капіталовкладень у капітальні ремонти та модернізацію обладнання, без яких рівень небезпеки від могутнього водяного гіганта рівний ефективному значенню існування ГЕС.

3.2. Екологічні та техногенні химери.

Розглядаючи усі переваги утворення та функціонування Дніпровського каскаду, не можна оминути екологічні та техногенні проблеми, що вважаються химерами на воді.

ЕКОЛОГІЧНІ ХИМЕРИ

1. Виникнення мілководь.

Із-за розвитку каскадів значно збільшуються зона мілководдя, які можуть займати від 5 до 39% площі водосховищ. Ці зони характеризуються уповільненими течіями, зниженням турбулентного перемішування, більшим прогріванням. Все це спричиняє інтенсивне відкладення на дно органічної маси відмерлих рослин, замулення, зменшення глибини, що може призвести до переходу цих ділянок у болото.

2. Руйнування берегів.

Берегова лінія Дніпровських водосховищ - це абразійно-ерозійні береги, що потребують закріплення. Внаслідок руйнування берегів вже втрачено 617 га землі. За останні 35 років у водосховища надійшло більш 337 м3 продуктів руйнування берегів.

При створенні водосховищ порушується динамічна рівновага й починається переформування берегів - розмив, оповзання або акумуляція відкладень.

У цілому по мірі збільшення віку водосховищ переформування берегів зменшується, утворюється стійкий профіль берега. Однак зміна водогосподарських функцій і режиму водосховища може знову викликати переформування берегів.

3. Підтоплення земель.

При створенні водосховищ змінюється режим, а іноді й загальний напрямок руху підземних вод, виникають нові водоносні горизонти, які до підпору були сухими. У зонах водосховищ відбуваються процеси підтоплення та затоплення земель. На незахищених масивах у зонах впливу водосховищ Дніпра площі підтоплених земель становлять 90 тис. га, а на незахищеному мілководді - близько 133 тис. га. З цими процесами пов'язані такі явища як трансформація земель, деградація рослинного і тваринного світу, замулення та заболочення, ефтрофікація водойм.

Підтоплення починається із моменту заповнення водосховища при підйомі ґрунтових вод до 1-1,5 м й вище від поверхні. Коли ґрунтові води досягають шару, в якому знаходяться корені рослин, у ньому створюється додаткове зволоження, що погіршує аерацію. В результаті часто територія заболочується.

4. Забруднення.

Водосховищах Дніпра зазнають значного техногенного навантаження. Вони акумулюють не лише запаси води, але й усі забруднення, які надходять із площі водозабору. При їх каскадному розташуванні чинники, які раніше визначали природний режим, тепер впливають лише на верхнє - Київське водосховище.

Найбільше забруднені водосховища Дніпровського каскаду біогенними, органічними і поверхнево-активними речовинами, нафтопродуктами, фенолами, пестицидами, важкими металами та ін. За одночасного вмісту у воді великої кількості органічних речовин та амонійного азоту утворюються сильнодіючі токсичні речовини.

Одним із основних забруднювачів водних об'єктів є нафтопродукти. З тієї кількості їх, що потрапляє у воду близько 40% залишається у воді у вигляді емульсії і стільки ж осідає на дно, а 20% утворюють на поверхні води плівку, яка погіршує аерацію води. Крім цього адсорбовані донними відкладеннями нафтопродукти відокремлюють фауну і флору дна від іншої частини водосховищ і стають причиною вторинного забруднення води.

Так, у Каховському водосховищі вміст нафтопродуктів іноді перевищує ГДК для питної води у 3-4 рази, а найбільша їх кількість - у нижньому б'єфі Київського, середній та нижній частині Дніпродзержинського водосховищ (4-6 ГДК). Нафтопродукти, особливо ароматичні вуглеводні, є токсичними для організму людини, негативно впливають на серцево-судинну і нервову системи.

Велику небезпеку становлять й пестициди. Найбільше їх міститься у донних відкладеннях Дніпровського та Каховського водосховищ.

Важкі метали (Fe, Cu, Zn, Ni, Pb, Cd, Mn, Cr та ін.) - одна з основних груп хімічного забруднення водосховищ. На відміну від органічних речовин, які певною мірою піддаються деструкції, важкі метали лише перерозподіляються між окремими ланками водних екосистем (вода, донні відклади, біота).

ТЕХНОГЕННІ ХИМЕРИ

Створення Дніпровського каскаду гідроелектростанцій з великими водосховищами хоча зменшує небезпеку затоплення територій під час повеней, проте створює небезпеку катастрофічного затоплення при прориві дамб цих водосховищ.

Затоплення прибережних територій з розташованими на них населеними пунктами, господарськими об'єктами може наступити в результаті руйнування гідротехнічних споруд (гребель, дамб, перемичок), розташованих вище за течією річки, або системи іригаційних споруд в зрошуваних районах. Основні вражаючі фактори гідродинамічних аварій, пов'язаних з руйнуванням гідротехнічних споруд, - хвиля прориву і затоплення місцевості.

Дніпровський каскад гідростанцій несе в собі смерть не лише Україні, а й цілому світові... Ми живемо на бомбі сповільненої дії. Хоча МНС запевняють, що прорвати будь-яку з дніпровських дамб зможе лише вибух ядерної бомби, не варто розслаблятися...

Чорнобильська аварія – не все, на що здатна Україна...

Дніпро на території України перетворено в потужну перешкоду з військової точки зору. В наш час повільно ушкоджується цілісність греблі, тому, що термін експлуатації залізобетонних конструкцій минув. Процесу ушкодження сприяють техногенні землетруси від неподалік розташованих кар’єрів з добування залізної руди. При порушенні цілісності дамби, наслідки можуть бути трагічними та великомасштабними. Дніпровський каскад – це небезпечний об’єкт на планеті, який у разі військової загрози може завдати значної шкоди життю людей та збитків державі в цілому, яку у сучасному світі називають екологічно-техногенною небезпекою.

Наведемо лише декілька прикладів, які не прогнозують нам щасливого майбутнього.

Руйнування Київського водосховища може призвести до всесвітньої екологічної катастрофи. За словами керівника незалежної міжнародної групи вчених з питань прогнозування наслiдкiв катастроф i надзвичайних ситуацій Василя Кредо, Дніпровський каскад – похилий крутоперепадний об’єкт. Якщо в наслідок навіть не надто сильного землетрусу постраждає Київська ГЕС, то земляна гребля, аварійність якої сьогодні сягає 93%, буде знищена. На столичні райони Оболонь та Троєщину, а в результаті і на всю Україну, хлине радіоактивне цунамі з води Київського моря.

Після 1986 року, на думку Кредо, у Київське водосховище потрапила неймовірна кількість радiонуклiдiв, що були змиті опадами iз радiацiйно забруднених територій Бiлорусi, Росiї та України й поступово накопичилися у придонному мулi. Висока аварійність Київської греблі дає підстави вважати Київське море найнебезпечнішим об’єктом всієї земної кулі.

У разі руйнування греблі або дамби найвищого за течією Київського моря, радiонуклiди невiдворотно розтечуться всією Україною та врешті потраплять до Атлантичного океану. До того ж, в зонi затоплення опиняється найпотужнiша у Європi Запорiзька АЕС iз шiстьма реакторами-мiльйонниками. Отже, каскад реально загрожує всьому свiтовi екологiчною (а можливо, i ядерною) катастрофою небувалого масштабу. На відновлення території, по якій пройде цей мул, буде необхідно мінімум тисячу років.

У випадку прориву Київської греблі, 27 українських міст буде знищено.

Для Черкащини ж найнебезпечнішою є Канівська дамба.

Канівська дамба заввишки 25 метрів. На переконання черкаських МНСників, в наших умовах не можливо створити хвилю, яка б могла її накрити, а прорвати дамбу зможе лише ядерна бомба.

Руйнування греблі може відбутися через:

  • поступове старіння споруд;
  • акт диверсії;
  • потужний вибух неподалік дамби (наприклад, складів боєприпасів, падіння літака, супутника, метеорита, іншого штучного чи природного об'єкта, причому не обов'язково на дамбу, може й просто у водосховище неподалік від неї);
  • землетрус;
  • зсув ґрунту.

Два з половиною кубічних кілометри води вивільниться, якщо її прорве. Вода хлине на місто, затоплюючи дорогою усі прибережні села. На території області буде підтоплено близько 223 кілометрів прибережної території, а в самих Черкасах – 14,6 кілометри. Під водою опиняться Сокирне, Канів, Золотоноша та мікрорайони Черкас – Дахнівка і Митниця. Область втратить автомобільні та залізничні дороги.

Дорогою до Черкас, на кожному повороті русла Дніпра, хвиля втрачатиме швидкість і потужність. Останньою перепоною хвилі на шляху до міста стане Черкаська дамба, де для проходу вода матиме лише 1 кілометр під мостом.

Для того щоб дійти до міста, хвилі вистачить максимум 4-х годин. За цей час черкаські МНСники сподіваються евакуювати зі спальних районів міста близько 50-ти тисяч людей – жителів Дахнівки та Митниці.

Гідротехнічні захисні споруди Кременчуцького водосховища відпрацювали свій ресурс і потребують термінового ремонту. Інакше існує небезпека прориву захисних гребель і затоплення багатьох населених пунктів і угідь Черкаської, Полтавської та Кіровоградської областей.

Сьогодні гідротехнічні споруди захищають від затоплення та підтоплення близько 45 тис. гектарів сільськогосподарських угідь та 56 населених пунктів Золотоніського, Чорнобаївського, Черкаського, Чигиринського, Смілянського районів Черкаської області; Світловодського району Кіровоградської області; Глобинського і Кременчуцького районів Полтавської області.

Особливо активізуються руйнівні процеси на берегах водоймищ у період весняних повеней. На Кременчуцькому водосховищі поблизу Чигирина хвиля при швидкості вітру 20 м/с досягає висоти 3,5 метра. Така хвиля вдаряє об берег і руйнує його. Особливо руйнівні процеси відбуваються на правому березі від Боровиці і нижче Стецівки. На лівому березі – від Васютинців (Чорнобаївський район Черкаської області) і до впадання Сули в затоку. У верхів’ї водосховища – від Канева до Мошни. Такі руйнування відбуваються і на Канівському водосховищі.

Кременчуцьке водосховище – одне з найбільших в Європі. Створення Кременчуцького водосховища призвело до активізації хвильової абразії Дніпровських берегів. Щороку втрата земель на окремих ділянках становить від 4 до 10 метрів. Існує також загроза руйнування земель з інженерною та житловою забудовою.

Річка Дніпро зі своїм каскадом гребель і водосховищ, річки і водойми України відігравали, відіграють і будуть відігравати надзвичайно важливу роль у житті України. Вони здавен сприяють її економічному розвитку, благотворно впливають на всі сторони життєдіяльності.

Наприклад, Олександр Довженко мріяв про те, що Каховське водосховище через двісті років буде розглядатись прекрасною старовиною, а відомий вчений-метеоролог Олександр Іванович Воєйков (1842-1916) зауважував, що «Оволодіти водою і користуватись нею для своїх потреб – одне із найголовніших завдань людини».

Нині у відношенні водосховищ сформовано дві полярні позиції. Як говорив О. Довженко, двоє дивляться вниз, один бачить калюжу, а другий – зорі, які відбиваються в ній. З одного боку у відомих літературних колах діяння зі створення водосховищ розцінюється як варварство, катастрофа, злочин. Самі водосховища називають – химерами, чудищами, антиекологічними системи, а греблі – зашморгами. З другої сторони, водосховища - це культурні б’єфи (О. Довженко), коштовне намисто (О. Молчанов).

Треба бути реалістами. Людина ніде і ніколи не відмовлялась від гідротехнічного будівництва і водогосподарської діяльності. Вони ведуться вже тисячоліттями. Нині гідроенергетика має розвиток у всьому світі. На воді зараз виробляється близько 15 % електроенергії у світі. Перемагає та користь, яку отримує людина від енергетики, судноплавства, рибного господарства, зрошення і водопостачання, регулювання повеней, рекреації. Часто землі водного фонду, які прилягають до водосховищ, стають навіть дуже цінними і їх скуповують для рекреаційного бізнесу або заповідних справ. Єдине, до чого необхідно прагнути, - забезпечення екологічної безпеки.

У Дніпра також є своє свято. Офіційна дата проведення Дня Дніпра на законодавчому рівні не встановлена, однак у першу суботу липня відзначається Міжнародний день Дніпра – однієї з найспокійніших і величавих рівнинних річок, яка займає третє місце в Європі за довжиною і площею басейну (після Волги і Дунаю). Свято відзначається з 1995 року на території трьох країн – України, Росії та Білорусії. Це свято покликане привернути увагу громадськості до проблем, пов’язаних з раціональним використанням, охороною та відтворенням водних ресурсів Дніпра, які вирішити без активної участі населення, що проживає на берегах річки, неможливо.

Категорія: Тема №2 | Додав: haychina5230
Переглядів: 525 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Вхід на сайт
Кошик
Ваш кошик порожній
Пошук
Друзі сайту
  • uCoz Community
  • uCoz Manual
  • Video Tutorials
  • Official Template Store
  • Best uCoz Websites