ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ та ЕНЕРГОЕФЕКТИВНІСТЬ
Субота, 25.11.2017, 03:08
Меню сайту
Категорії розділу
Тема №1 [13]
Енергія і енергоефективність у світі праці та професії
Тема №2 [10]
Енергоспоживання та екологічні проблеми
Тема №3 [5]
Потенціал енергоефективності у побуті
Тема №4 [2]
Потенціал енергоефективності в галузі
Джерельна база [7]
Рекомендовані інформаційні джерела
Контроль знань [5]
Позаурочна робота [8]
Конкурси, олімпіади, проекти
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » Файли » Тема №2

Зелений тариф
21.11.2014, 16:18

Зелений тариф (в англійській мові зазвичай використовується термін Feed-in tariff) - економічний механізм, спрямований на заохочення генерації електроенергії відновлюваною енергетикою.

Застосування зеленого тарифу зазвичай включає використання наступних інструментів:

  • гарантований доступ до енергомережі;
  • довгострокові контракти на придбання електроенергії;
  • встановлення відносно високих закупівельних цін, які враховують вартість відновлюваних джерел енергії.

Регіональні або національні енергопостачальники зазвичай зобов'язані купувати електроенергію, вироблену з відновлюваних джерел. У багатьох країнах гарантується придбання електроенергії, що отримується з поновлюваних джерел енергії в рамках довгострокових (15-25 років) контрактів.

Станом на 2009 рік зелені тарифи використовувались в тій чи іншій формі у 63 країнах світу, включно з Україною.

Постійне збільшення енергоспоживання призводить до зменшення кількості вітчизняного викопного палива, що традиційно використовується для виробництва електричної і теплової енергії. Крім того, посилювання проблем довкілля, пов’язаних із шкідливими викидами в атмосферу, а також "парниковий ефект" давно потребує задуматися про переваги, які має зелена енергетика в порівнянні з використанням традиційних викопних видів палива. У зв’язку з цим на державному рівні був впроваджений так званий зелений тариф, який повинен послужити стимул-реакцією для розвитку альтернативної енергетики в Україні.

Згідно законодавства в частині стимулювання зеленої енергетики, виробники енергії з використанням відновлюваних джерел отримують додаткові пільги.

Зокрема зелений тариф – це спеціальний тариф на електроенергію, який встановлений для електростанцій, що використовують енергію сонця, вітру, біомаси, біогазу без обмежень за потужністю, а також для гідроелектростанцій потужністю до 1 МВт.

Зелений тариф вищий в порівнянні з тарифами на відпуск електричної енергії для виробників, що використовують традиційні джерела енергії.

Розмір зеленого тарифу визначається за допомогою спеціального коефіцієнту, який встановлений для кожного відповідного джерела енергії окремо, залежно від дати введення електростанції в експлуатацію, а для деяких об’єктів додатково від величини потужності. Зелений тариф в своїй структурі має враховувати місцеву складову – певну частку українського походження, що визначається та підтверджується в порядку, передбаченому діючим законодавством України.

Держава гарантує, що зелена енергетика має пріоритетне значення в порівнянні з традиційною. По-перше, визначений гарантований покупець електричної енергії з альтернативних джерел – Оптовий ринок електроенергії (ОРЕ), який зобов’язаний купувати таку електроенергію в повному обсязі. По-друге, оптовий ринок в розрахунках за електроенергію, продану в ОРЕ, віддає перевагу тим виробникам, на яких поширюється закон про зелений тариф.Окрім цього, для таких виробників існують додаткові пільгові умови у сфері оподаткування та розмитнення відповідного обладнання для об’єктів електроенергетики, призначених для виробництва електроенергії, з використанням альтернативних джерел.

СТОРІНКАМИ ІСТОРІЇ

Вперше ідея пільгових тарифів була реалізована у США в 1978 році. У відповідь на енергетичну кризу, що посилювалась, а також з метою боротьби із щодалі більшим забруднення атмосферного повітря, президент Джиммі Картер підписав Національний енергетичний закон (National Energy Act) та Закон щодо комунального господарства (Public Utilities Regulatory Policy Act).

Мета цих законів - заохочення енергозбереження та розвиток національних енергетичних ресурсів, у тому числі відновлюваних джерел енергії, таких як вітрова та сонячна енергія.

У 1990 році Німеччина прийняла "Закон про постачання електроенергії в мережу" ("Stromeinspeisungsgesetz"), який зобов'язував постачальників купувати електроенергію з поновлюваних джерел за фіксованою ціною. Для сонячної та вітрової енергії така ціна була встановлена на рівні 90% роздрібних цін на електроенергію, у той час як інші технології, такі як малі ГЕС та виробництво енергії з біомаси отримали гарантовану ціну у 65-80% від роздрібної. Результатом дії закону стало розгортання 4400 МВт нових потужностей вітроенергетики в період між 1991 і 1999 роками, або ж однієї третини встановленої потужності вітрової енергетики у світі, яка існувала на той час.

"Зелена" енергетика в Україні

Енергетична ситуація, що спонукає до впровадження альтернативних джерел енергії:

  • поступове зростання електричного навантаження споживачів в різних регіонах України та, відповідно, високий рівень споживання енергоресурсів і збільшення попиту на них;
  • залежність від цін на енергоносії;
  • щорічне зменшення вітчизняних традиційних видів палива (природний газ, нафтопродукти тощо) та збільшення обсягів їх імпорту;
  • забруднення навколишнього середовища (шкідливі викиди електростанцій, що використовують традиційні види палива).

Законодавчі стимули щодо впровадження альтернативних джерел енергії:

  • встановлення "зеленого" тарифу на електроенергію (Закон України "Про електроенергетику");
  • пільги на імпорт обладнання та інші податкові пільги (Податковий кодекс України);
  • дія механізму спільного впровадження проектів зі скороченням одиниць викидів парникових газів (Кіотський протокол);
  • державні гарантії захисту іноземних інвестицій (Закони України "Про захист іноземних інвестицій в Україні", "Про режим іноземного інвестування").

В Україні діє понад сорок підприємств, що створюють електроенергію з води, сонця, вітру та біомаси

Постійне зростання цін на енергоресурси - головна причина підвищення тарифів на електроенергію. Вартість палива становить близько 80 % у структурі тарифу на електроенергію в Україні. Розвиток альтернативних джерел енергії дасть змогу знизити залежність держави від різких коливань цін на вуглеводневу сировину, а отже, поліпшити економічну та екологічну ситуацію у країні.

Українська енергетика поступово "зеленіє".

Світова практика відновлення природної енергії доволі динамічна. Порівняйте: 2004 року в проекти з виробництва "чистої енергії" інвестовано $ 20 млрд, у 2009-му - це вже $ 160 млрд, у 2012-му - обсяг інвестицій у цю галузь збільшився на рекордні 25 % і сягнув $ 200 млрд.

Головна мотивація для інвесторів - безперечно так звані зелені тарифи та інші державні преференції, що приваблюють чималий капітал в інноваційну галузь.

В Україні "зелені тарифи" запроваджено 2009 року для стимулювання виробництва електроенергії з відновлюваних джерел - вітру, сонця, біомаси та води. Держава гарантує інвесторам купівлю виробленої електроенергії за фіксованими мінімальними розцінками, що однак вищі за тарифи на енергію з традиційних джерел.

Наразі в Україні з відновлювальних джерел енергії виробляють приблизно 7 % електроенергії, 6 % із них припадає на великі електростанції (каскад ГЕС на Дніпрі та інші). За "зеленим тарифом" працюють багато вітчизняних компаній, причому в усіх сферах (вітроенергетика, сонячна енергетика, біогаз, малі ГЕС). Зокрема, енергію вітру постачають 5 підприємств, серед них: ВЕО "Вітроенергопром", ДП "Східно-Кримська вітрова електростанція". Сонячну енергію продукують 6 підприємств: ТОВ "Крайміа Солар 1", ТОВ "Крайміа Солар 2", ТОВ "Вінниця-енергосервіс". Крім того, в Україні є до 30 гідроелектростанцій та зовсім мало підприємств, що використовують як сировину біомасу.

Варто зауважити, що "зелений тариф" не є довічним, а діє обмежений час (10 років). Адже його мета - дати можливість інвестору окупити додаткові витрати на встановлення обладнання для отримання електроенергії з ВДЕ. Коли затрати окупляться, інвестор матиме готові потужності для вироблення чистої енергії і продаватиме "зелену енергію" нарівні з усіма.

Теоретично потенціал альтернативних джерел в Україні дає змогу повністю задовольнити потреби в енергії, кажуть спеціалісти Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів (НАЕР).

Рівень використання сонячної енергії в Україні досить високий для широкого впровадження, особливо на півдні країни та в Криму.

Перетворювати сонячну енергію на електричну в умовах нашої держави можна за допомогою теплоенергетичного і фотоенергетичного обладнання, причому практично в усіх областях. Термін ефективної експлуатації геліоенергетичного обладнання в південних областях - 7 місяців, у північних - 5.

Щодо енергії вітру, то, як свідчать результати досліджень Національної академії наук, на території України можна розмістити вітряки, які даватимуть приблизно 15 млн тонн умовного палива. Це більше, ніж сьогодні виробляє уся вітчизняна атомна енергетика. Також є потенціал використання, наразі не досліджений,- розміщення вітрових електростанцій на морі.

Усі українські південні степи, землі яких сьогодні відведено для сільського господарства, фактично можна використовувати для вітрових електростанцій.

Головною перевагою малої гідроенергетики є дешевизна електроенергії, генерованої на гідроелектростанціях. А відсутність паливної складової у процесі добування електроенергії дає позитивний економічний та екологічний ефекти. Малі ГЕС можуть стати потужною основою енергозабезпечення усіх регіонів Західної України, а для деяких районів Закарпатської та Чернівецької областей - джерелом повного енергозабезпечення.

Законодавство України

Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо встановлення "зеленого" тарифу" був прийнятий 25 вересня 2008 року. Закон передбачає обов'язкове придбання постачальниками електроенергії (енергоринком) від наступних джерел:

  • малі гідроелектростанції (встановленою потужністю до 10 МВт);
  • вітрові електростанції;
  • сонячні електростанції;
  • електростанції, що використовують біомасу в якості палива.

Перелік основних законодавчих актів, відповідно до яких здійснюється реалізація "зелених" проектів

Закони України:

  • "Про електроенергетику" (зокрема стаття 17-1);
  • "Про архітектурну діяльність";
  • "Про регулювання містобудівельної діяльності";
  • "Про ліцензування певних видів господарської діяльності";
  • "Про режим іноземного інвестування";
  • Податковий кодекс України.

Постанови Кабінету Міністрів України:

  • "Про особливості приєднання до електричних мереж об'єктів електроенергетики, що виробляють електроенергію з використанням альтернативних джерел";
  • "Про затвердження Порядку проведення експертизи містобудівної документації";
  • "Питання прийняття в експлуатацію завершених будівництвом об'єктів".
  • Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сфері енергетики:
  • "Про затвердження Порядку встановлення, перегляду та припинення дії "зеленого" тарифу для суб'єктів господарської діяльності";
  • "Про затвердження Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії".

Ставка зеленого тарифу в Україні

Ставка зеленого тарифу періодично встановлюється постановами Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ) у розмірі "подвоєного середньозваженого тарифу на електричну енергію, яка закуповується в енергогенеруючих компаній за рік, що передує року встановлення тарифу". У разі значних коливань курсу гривні щодо євро НКРЕ зобов'язана внести відповідні корективи до ставок зеленого тарифу.

В Україні діє законодавство про "зелений" тариф, що встановлює підвищені тарифи на електроенергію з альтернативних (відновлювальних) джерел енергії, таких як вітер, сонце, біомаса, та вироблену малими ГЕС.

"Зелений" тариф визначається шляхом помноження відповідного коефіцієнту, встановленого окремо для кожного вказаного джерела енергії, та роздрібного тарифу на електроенергію для другого класу споживачів станом на 01.01.2009: ЗТ = К × 58,46 коп./кВт·год.

Розмір "зеленого" тарифу переглядається щомісяця з урахуванням офіційного курсу НБУ гривні в євро.

Станом на 01.01.2013*

Вид електростанції (ЕС)

Коефіцієнт "зеленого" тарифу (до 01.04.2013)

Зелений тариф, коп./кВт*год (без ПДВ)

Вітрові ЕС потужністю не більше 600 кВт

1,2

70,15

Вітрові ЕС потужністю 600-2000 кВт

1,4

81,84

Вітрові ЕС потужністю понад 2000 кВт

2,1

122,77

ЕС на біомасі

2,3

134,46

Сонячні ЕС наземні

4,8

505,09

Сонячні ЕС на дахах будівель потужністю понад 100 кВт

4,6

484,05

Сонячні ЕС на дахах будівель потужністю не більше 100 кВт та на фасадах будівель будь-якою потужністю

4,4

463,00

Малі ГЕС

0,8

84,18

Коефіцієнти "зеленого" тарифу мають різні рівні залежно від періоду введення об'єкту в експлуатацію.

Гарантії збуту "зеленої" електроенергії

Держава гарантує, що весь обсяг виробленої електроенергії з альтернативних (відновлювальних) джерел купується Оптовим ринком електроенергії (ОРЕ) (на даний момент в особі державного підприємства "Енергоринок") за "зеленим" тарифом. При цьому розрахунки за електроенергію здійснюються в грошовій формі за алгоритмом, згідно з яким виробники, що використовують альтернативні (відновлювальні) джерела енергії, в ряді всіх виробників (в т. ч. тих, що використовують традиційні види палива для своїх електростанцій) отримують грошові кошти за продану електроенергію в першу чергу.

Розвиток зеленої енергетики - важливий елемент європейської інтеграції України. Представники Єврокомісії уже заявляли, що стан довкілля і зменшення шкідливих викидів в атмосферу є передумовою для продовження продуктивної двосторонньої співпраці. Так, більша частина проектів, що їх готові фінансувати міжнародні організації, спрямовані саме на розвиток відновлюваної енергетики.

Про шкідливість атомної енергетики для довкілля відомо достатньо, особливо показовими є наслідки катастрофи у Японії. Перевага альтернативних джерел енергії беззаперечна.

Алгоритм розрахунків за електроенергію на ОРЕ з виробниками

Дія "зеленого" тарифу

Стимули впровадження "зелених" проектів

Проекти будівництва об'єктів електроенергетики, що використовують альтернативні (відновлювальні) джерела енергії, мають право на реєстрацію в якості проектів спільного впровадження в рамках дії Кіотського протоколу.

Механізм спільного впровадження діє на умовах спільного впровадження, де інвестор фінансує заходи щодо виконання проекту, отримуючи в обмін сертифіковані одиниці скорочення викидів (ОСВ).

Оподаткування та імпорт

Виробники електроенергії, що використовують альтернативні (відновлювальні) джерела енергії, звільняються від наступних податків:

  • на прибуток (тимчасово до 2020 року);
  • на додану вартість та ввізного мита під час ввезення в Україну обладнання та комплектуючих для будівництва об'єктів електроенергетики, що використовують альтернативні (відновлювальні) джерела енергії.

Для отримання другої вказаної пільги необхідно отримати відповідний дозвіл держави в порядку, передбаченому діючим законодавством України.

Категорія: Тема №2 | Додав: haychina5230
Переглядів: 2009 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 1.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Вхід на сайт
Кошик
Ваш кошик порожній
Пошук
Друзі сайту
  • uCoz Community
  • uCoz Manual
  • Video Tutorials
  • Official Template Store
  • Best uCoz Websites